У хатинку-мишоловку
Миш попалася на сир,
Не наїлась, все без толку,
Кіт ганя, мов лютий звір.
А вона в куток забилась,
З грудей серце виліта,
Крізь би землю провалилась,
Від страшенного кота.
А тоді сиділа б тихо,
А на гору, Боже, збав,
Як же відвернути лихо?
…..
Материнські очі стали крижаними,
Блиск давно погас, нестало дитини.
Серце – одна рана, ледве лиш тріпоче,
Душа – підбита птаха, в вись летіти хоче.
Виплакала сльози усі до краплини,
Проситься у Бога візьми до дитини.
Скільки ту спокуту буде ще носити,
Кому на цім світі вона буде жити?
…..
Ой, долечко, долечко,
Життєвеє полечко,
Полином засіялось,
За межі не віялось.
Тернові доріженьки,
Покололи ніженьки,
Ворони летіли,
На те поле сіли.
Каркали без впину,
В очі і за спину.
Знялись, полетіли,
Зневіру лишили.
Вийшло з-за хмар сонечко,
Висушило полечко.
…..
Набундючився дід,
Розізливсь на весь світ,
На роздачу тут є баба,
Розлютила – вже й не рада.
– Годі, діду, дути пику,
Нам з тобою не до шику.
– А ти, бабо, розум маєш,
Від щеплення відмовляєш.
Чув таке, що президент,
Всім прищепленим дає презент.
…..
Заховалось сонечко
Не хоче світити,
Доле ж гірка долечко,
Як на світі жити?
Як собаки, злидні,
Сироту кусають,
Відвернулись рідні,
Зустрінуть – минають.
В притулок забрали,
Немовби за грати,
А рідні стогнали,
Нам то не підняти.
Мов перекотиполе
Те дитя котилось,
…..
Ген-ген у садочку
Засміялась хата,
З вишнями в таночку,
На любов багата.
Не лякає й нині
Перший морозець,
Тепло у родині,
Добробуту вінець.
Дітвора щебече,
Горнеться до тата,
Мама за стіл кличе,
Вечеря багата.
Все з хліва, з города,
До смаку родині,
…..
Корилась долі, як могла,
В молитві на колінах,
На Бога не тримала зла,
Напевно заслужила.
Зозулею була колись,
Лишила немовлятко,
На краще мрії не збулись,
Не так все було гладко.
Більше не дав Бог діточок,
Назад нема дороги,
Розпач загнав її в куток,
…..
Навіжені горобці,
Хліба знайшли шмат,
Позлітались геть усі,
Мовби на парад.
Та не чемні вони геть,
Цвірінчать щосили,
А чатує поруч смерть,
Крила хоча б вціліли.
Кіт, немовби те чекав,
Виповз із-за плоту,
Галасливого впіймав,
Мав лиш мить роботу.
Решта майнула в вись,
…..
Дріботів старий дідок,
Ніженьки тремтіли,
Вже й не в поміч був ціпок,
Покидали сили.
В хаті пустка, де не глянь,
Гріють лиш світлини,
На душі неспокій, жаль
Швидше б до дружини.
Покотилася сльоза,
На підлогу впала,
Наробив багато зла,
Вона ж пробачала.
…..
