Скільки ще стукати, кричати,
Ти чуєш, білоруська мати,
Годі ховатись, схаменітесь,
Відкрийте очі, роздивітесь.
Весь світ прозрів від московії,
В ваших дітей на вас надії.
Грудьми лягайте, не пускайте,
Гребіте землю і кусайте.
Для чого ви їх народили?
Кидайте всі, які є сили.
Невже украй згнило нутро,
…..
Що скажена московія,
Блудиш світом, як повія?
Аж тут, ой, закрився світ,
Згине твій підступний рід.
А Бандера, як на смак,
Думала, що буде так?
Витреш ти миттєво ноги,
Ох, круті війни дороги.
Погубила бісенят,
За два дні зірвавсь парад.
Чуже все тобі святе,
Бо нутро твоє гниле.
…..
Ну що? НЄМИТАЯ РОСІЯ
Ти є палач, а не месія
Чорні малюєш сторінки
Їх не зітруть уже віки!
А білоруси , бульбаши
Так звали вас ми залюбки
Зрадити? Ножа у спину?
Людському гніву нема впину!
Невже посліпли, подуріли,
Чим мізок, розкажіть промили?
Які бандери? Що верзете?
…..
Що іуди-слов’яни, і досі не йметься,
Це безслідно усім не минеться.
За яку ви ідею ідете?
Кров невинну на берцях несете.
Ну, а ти там мовчиш ката мати,
Скільки життів іще треба віддати?
Україна вам буде Месія,
Бо на Бога у нас є надія.
Ну, а ви віддалились,
…..
Що, Тарасе, сучі діти,
Бомблять край квітучий,
А ми знаєм, що робити,
Бо твій рід могучий.
Тут козацька й нині слава,
Крепне й процвітає,
Не підкориться держава,
Ворог не здолає.
Ох, гуртується країна,
В бій йдуть козачата,
Кров біжить всюди невинна,
Й гинуть бісенята.
…..
Двоюрідні сестри мої росіянки,
Ви брехні телебачення бранки,
Ну, а ви двоюрідні брати,
Що так хочеться крові, війни?
Ви згадайте, як ми родичались,
Вас ніколи, скажу, не цурались.
Приїжджали до нас ви щоліта,
Не маленька у вас була свита.
Та ми радо усіх зустрічали,
Не скупились,
…..
Я звертаюсь до вас зарубіжжя,
Разом з вами зіжнемо це збіжжя,
Семимильними йдете ви кроками,
А агресор страшними уроками.
Ми довірились – йшли під крило,
Зброї вдосталь колись в нас було.
Золоті всі стелили доріжки,
Що слабо затягнути їм віжки?
Зглянтесь кров уже річкою ллється,
Це ще мало для вас там здається?
…..
Летять до неба журавлі,
Несуть скорботу на крилі,
Назад вони не поверта,
А тут посіяна журба.
На серці матері печаль,
В очах жалоби лиш вуаль.
Вдова голосить на весь світ,
Майнуло щастя, як той цвіт.
А діти, мов ті ластів’ята,
У сні голублять свого тата.
Який не поверне ніколи,
…..
Тарабанить в вікна дощ,
По Клопотенку варю борщ,
Все тут є, як він казав,
Вдосталь солі і приправ.
Червоненький бурячок,
Капустина, часничок.
І з м’ясцем смачна грудинка,
До ладу тут картоплинка.
Дає цибуля аромат,
Овочів цілий парад.
Дрібка перцю, лист лавровий,
Дух за двері йде казковий.
…..
