Життєвеє полечко

Антоніна Грицаюк-Життєвеє полечко

Ой, долечко, долечко,
Життєвеє полечко,
Полином засіялось,
За межі не віялось.

Тернові доріженьки,
Покололи ніженьки,
Ворони летіли,
На те поле сіли.

Каркали без впину,
В очі і за спину.
Знялись, полетіли,
Зневіру лишили.

Вийшло з-за хмар сонечко,
Висушило полечко.
Вітер нагодився,
Вправно потрудився.

Полин покотився,
В безодню провалився.
А стежки тернові,
Стали споришеві.

Доленька всміхнулась,
Цвітом обернулась.
А той цвіт, то діти,
Є кому радіти.

Мов троянди білі,
В любові і мирі.
Пуп’янки пускають,
Серце звеселяють.

Антоніна Грицаюк-Життєвеє полечко
Антоніна Грицаюк-Життєвеє полечко(Фото автора Pixabay: Pexels)

https://www.pexels.com/ru-ru/photo/461960/?utm_content=attributionCopyText&utm_medium=referral&utm_source=pexels

Вірш про життя. Вірш про людську долю українською мовою. Вірш про життєві тривоги, негаразди, про щастя, про дітей.

Поділіться дописом

Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on linkedin
LinkedIn
Share on print
Друкувати