Дихнути хочеться на повні груди,
Ні ковіду сказати, ні війні,
І закричати: “схаменітесь, люди!
Життю радійте, прийдешній весні.”
Воно таке, немов перекотиполе,
Непередбачуване, все в Божих руках,
То спориш, то терни ноги коле,
І не питає у яких літах.
А сонечко щодень вище сміється,
Хоч і зима та швидко лине час,
…..
Ой, летіла зозуленька
Та сіла на дуба,
Зажурилась стара ненька,
Всім стала нелюба.
Ой, летіла зозуленька
Та й стала кувати,
Болить мамине серденько,
Як вік доживати?
Ой, летіла зозуленька,
Сіла на калину,
Плаче слізно стара ненька,
Сльозам нема впину.
Ой,
…..
Зашарілося сальце,
На пательні зранку,
Картопелька в танок йде,
Мов просить дай шкварку.
А цибулька рум’яненька,
В носі, аж лоскоче,
Господиня червоненька
Щось під ніс муркоче.
Зайшов в хату чоловік,
Поправляє вуса,
За пазуху жінці блик,
Там така спокуса.
Дві голубки визирають,
…..
Пес з-під лоба подививсь,
На куряче царство,
Ох, сердечний, зажуривсь,
Живуть, мов те панство.
Кричать, міри їм нема,
Горлає ще й півень,
Вдосталь сиплють їм зерна,
Життя – вищий рівень.
Курник теплий ще й ліхтар
Світить, як те сонце,
Скажу, вам без зайвих чвар,
…..
Гасали діти по льоду,
Сковзались, хто, як міг,
Необачність накликала біду,
Не витримав він всіх.
Почав тріщати, ох біда,
Вже двоє у воді,
Стала кричати дітвора,
Розбіглися малі.
Десь взявсь собака, роздививсь,
Почав повзти вперед,
Ох і сердечний потрудивсь,
Було йому не мед.
…..
Молитва лине в небеса,
Трепетна і щира,
Летить із міста та села,
В неї дужі крила.
Просять дорослі і малі,
Старенькі б’ють поклони,
Згляньтесь над нами всі святі,
Дзвонять завзято дзвони.
Прости нас, Господи, прости,
За всі гріхи, за всі провини,
Кожен несе свої хрести,
…..
Глибока ніч, немовби та криниця,
Сховались зорі десь, аж там на дні,
Ну, а мені, скажу, усе не спиться,
Тривожать думки серденько сумні.
Роки біжать, немовби літні ночі,
Такі короткі і такі швидкі,
Яскравий блиск втрачають уже очі,
Руки в роботі геть не запальні.
Молодий місяць серпанком бентежить,
…..
Моя душа – весняний першоцвіт,
Така тендітна, і така вразлива,
Якби могла, послала б сонця світ,
Для тих, кого у скруту веде злива.
Пестила б знедолених дітей,
Скільки сиріт, Господи, спаси,
Птахою летіла б до людей,
Залишивши лиш добра сліди.
Висушила б сльози матерів,
Ви простіть,
…..
Рахувала роки,
Довга ніч і без сну,
А вони, мов птахи,
Вмить згадала весну.
Все буяло, цвіло,
Мовби вперше й востаннє,
Те кохання було,
Полохливе і раннє.
Соловей заливався,
Як же в ніч таку спати,
В коханні він клявся,
Незворушна лиш мати.
…..
