Прямо в очі лупить сніг,
На подвір’я, і поріг,
Слизота – справжня халепа,
Цього вже, скажу, не треба.
Придбав дід собі пляшину,
Ніс, немов малу дитину.
На поріг ступив, ох, лихо,
Брязнуло і стало тихо.
А тоді щось зашкребло,
Баба вибігла на зло.
– Що ти робиш,
…..
Дев’ять місяців кривавої війни,
А разом страшних вісім років,
Якби дістались лігва сатани,
Не мали б люди горя і мороки.
Глибокі вирви в душах і землі,
Їх не засиплеш і не залатаєш,
Ідіть у пекло кляті москалі,
Тягар на серці, що рідню там маєш.
Ну,
…..
Змішались дні, земля і людська кров,
В одне єдине: жах і біль війни,
Хтось миттєво, а хтось в муках відійшов,
По два боки є десь матері.
Одні ідуть за волю, батьківщину,
А другі просто так лиш за ура,
Одна голосить: «Бережися, сину!»,
Нехай прикриє Матінка Свята.
А друга їде вже на таратайці,
…..
Скажи мені, мамо,
Як ти встала рано,
Ти ж всю ніч молилась,
Навіть не схилилась.
Слізоньки котились,
Вони мені снились.
Гарячі, солоні,
Обпекли долоні.
Прокинусь – не сльози,
Пекучі морози.
Білий сніг в окопі,
Зброя напоготові.
Влупило і збоку,
Ще й мають мороку.
…..
Котиться клубком життя
Швиденько вниз з гори,
В одного усе до пуття,
А другий так аби.
Живе одним прожитим днем,
Там не рости трава,
Не встигне – допікає щем,
Доробить дітвора.
Аби собі, аби до рота,
Така уже натура,
Бігають діти, мов голота,
…..
Води – шептали губи тихо,
Хоч крапельку, мамо, благаю,
Помовч, рідненький, буде лихо,
Із того світу витягаю.
Затих, він був уже не тут,
Ішов по полю, а жита буяли,
Усі шляхи на горизонт ведуть,
Багато йшло за ним не відставали.
Дорога бита, на ній змішались враз,
…..
За всі межі перейшли,
Одуріли москалі,
Що тут скажеш, темінь, ліс,
Затягнувся їх круїз.
Польща стала на шляху,
Чи то так по косячку.
Поржавіле залізяччя,
Недоскаче, перескаче.
Гублять все живе довкола,
Урок смерті – їхня школа.
Народ просить день і ніч,
Закрийт небо, в чому річ?
…..
Нові капці є у бабці,
Бо старі латка на латці,
Дід купив – це вам не жарти,
Виграв гроші в кума в карти.
Вчора стільки же програв,
Вранці чемно борг віддав.
Знов нечистий заманив,
Добре, що хоч не пропив.
Баба взула туп ногою,
– Хочу бути молодою.
…..
Вітер з поля налетів,
Вдосталь лиха наробив,
З корінням яблуню поклав,
І не довго працював.
А вона тріпоче листом,
Він майнув собі із свистом.
Ох, розбійник, ох халепа,
Певно рятувати треба.
Збіглася уся родина,
Рудий пес її частина.
Тато, мама, дітвора,
Підняли всі на ура.
…..
