Вона нескорена,
Хоч іде тернами,
Знову оновлена,
Слізьми-перлами.
Скрізь молитвою
Вмить об’єдналася,
Немає відчаю,
Бо не злякалася.
Страшною вирвою
Серце її болить,
Глибокою прірвою
Всіх ворогів приспить.
Тоді розквітне вмить
Бо заслужила цвіт,
А ворог хай тремтить
Нам в поміч увесь світ.
…..
Скажіть, що дасть для вас війна?
П’яниць, убивць і наркоманів,
Угоду склав вже сатана,
На вас у нього море планів.
Купатись в крові – результат,
Будуть страшні жнива липкі,
Як повернеться виживший солдат,
Тоді побачите квітки.
Вони ще зовсім хлопчаки,
Стали убивцями ураз,
Вдовбали в голови плітки,
…..
І ще сонце не зійшло,
Лиш стало світати,
Сяйво з неба вмить пішло
Це ж Господня Мати!
Україною ступає,
Сльози ллє невпинні,
Янголяточок збирає
Чому ж вони винні?
А ті крильцями махають,
Просяться на руки,
Божу Матінку питають,
-За що такі муки?
…..
Ой, голосить Україна,
Буйними вітрами,
Бо ворожа клята сила,
Вже не за горами.
Віє вітер сильний з ночі,
Ще й крутить снігами,
Чи вам вилізли вже очі,
Не бути вам з нами.
Розійшлися доріженьки,
Тернами встелили,
Йдіть до бісової неньки,
Скільки душ згубили.
Плаче мати-Україна,
…..
Весна гортає сторінки
Втрат страшних і розрухи,
А москалі вірять у плітки,
Їм мало ще науки.
Невинна кров, то не вода,
Яка у ній потреба?
Здригаються аж небеса,
Як дітки йдуть до неба.
Катів давно уже пекло жде,
За звірство і наругу,
Ох,
…..
Сонечко прокинулось і стало собі розважатись. Набрало в жменю вдосталь сонячних зайчиків і давай пускати. У вікні скло виблискувало, а зайчик скік-скік до хати, там ще солодко спав маленький Максимко. Той вмостився йому на носа, та хлопчина не зважав. Тоді зайчик розізлився і майнув до маленької Даринки. Дівчинка уже не спала і заплітала свою найкращу ляльку.
…..
Ти зіткана із кольорів веселки,
Така ж барвиста, водночас неповторна,
До тебе з вирію чимдуж летять лелеки,
Хоч насуває хмара чорна.
Побиті кубла страшною війною,
Глибокі вирви ранами лягли,
Діти твої стоять усі стіною,
Жахаються від страху вороги.
Тебе шматують лиш за вільну вдачу,
Козацький рід не зігне голови,
…..
Бабцю, напиши про мир,
Бо війна і так ляка щомиті,
Вона, немовби ненаситний звір,
Рушить все і люди мирні вбиті.
А бачиш, рідна, ген ті діточки,
Від них світлини лише залишились,
Бомбив їх ворог вправно залюбки,
А його дітки певно ним гордились.
Для них герой,
…..
Сьогодні пташечка у лісі так співала,
Я йду і плачу спів той душу рве,
Вона на ніч весь світ благословляла,
А тут сирена, немов звір гуде.
Змішалось все, немов страшна картина,
Лелеки в небі, поряд смерть летить,
Вже не обніме мама свого сина,
Дитя пошматане у вирві ген лежить.
…..
