– Онучку, чуєш, йди сюди,
Подай із кухлика води,
Спекотне сонце дошкуляє,
Нога не йде, щось заважає.
Не хоче слухатись і крапка,
Вже лінь носити їй і тапка.
– Чому ж самотня, бабцю, ви?
Певно без їжі і води.
– Я не самотня є рідня,
Кому ж каліка треба я?
…..
Міряють діти калюжі,
Своє дитинство вмить згадала,
Колись ішли гарні дощі,
А дітвора то не вгавала.
Вода тепленька, пара йде,
І ми забулися про втому,
Сукні мокрі, то пусте,
Хоч і пора вже йти додому.
Веселка небо сповива,
Така яскрава і красива,
Пісні співає дітвора,
…..
Жнива покликали у поле,
Колос від вітру шелестить,
Перша стерня вже ноги коле,
Комбайн в роботі кожну мить.
Дощ іде, оце халепа,
Просили слізно – не було,
Трохи пішов, та вже не треба,
А він пиріщить, мов на зло.
Свої закони є на небі,
Не буде так,
…..
Ти заглянь в мої очі на мить,
І згадай їх небесну блакить,
Час уже не вернути назад,
Та незмінний щораз зорепад.
Зірка бачиш, до низу летить,
Серце в грудях від щастя тремтить,
Все згадалось, не згасло кохання,
Заспівала знов пташечка рання.
Ніч не спала, дивилась у даль,
…..
Сідало сонце, а комарі,
Що ж дочекалися пори,
Мов бджоли з вулика летіли,
І щохвилини скаженіли.
Дерлися у вікна, двері,
Ох, надоїдливі холери.
Таке мале, а ненаситне,
Таке проворне, таке спритне.
Хімія для них пусте,
Хвильку спочине і гризе.
Така напасть, що тут робити,
До зими треба пережити.
…..
Мені, любий, наснилось кохання,
У весільнім цнотливім танку,
Голосисте, мов пташечка рання,
Ще й уквітчане в шлюбнім вінку.
Воно щирістю ніжно сповите,
І в гарячих обіймах палких,
Добротою сердечною вкрите,
Не на заздрість, на радість для всіх.
Та ще й множиться сміхом дитячим,
І обіймами ручок малих,
…..
Йде родина до ставка
Два дзьобатих гусака,
Гуска сіра й гусенята,
Й біла виводком багата.
Ті пищать, ті геготять,
Швидше до води біжать,
Ох, весела метушня,
У воді уся рідня.
І купались, і пірнали,
Пір’я мили не вгавали,
А в малечі лиш пушок,
Колись з нього буде толк.
…..
Щебечуть діти у дворі,
Так гомінливо і завзято,
Радіють теплій цій порі,
На річку йдуть, то справжнє свято.
Морозиво йде на ура,
Малеча з радістю смакує,
Свіженьких ягідок пора,
Літо завзято всіх частує.
Антоніна Грицаюк-Щебечуть діти(Photo by RODNAE Productions)
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/8082815/
Вірш про щебіт дітей.
…..
Дочекалися тепла,
Скажу, правду, не зі зла,
Пече сонце, мов здуріло,
Скрізь усе заполонило.
Біжать люди до води,
Там не довго до біди,
Сумна статистика у край,
Коловерть ту обминай.
По ягоди мандруйте в ліс,
Ох, смачний буде круїз.
Якщо лінь нападе вас,
Подрімати настав час.
…..
