Дріботів старий дідок,
Ніженьки тремтіли,
Вже й не в поміч був ціпок,
Покидали сили.
В хаті пустка, де не глянь,
Гріють лиш світлини,
На душі неспокій, жаль
Швидше б до дружини.
Покотилася сльоза,
На підлогу впала,
Наробив багато зла,
Вона ж пробачала.
Оковиту залюбки,
Споживав щоднини,
І були чужі жінки,
Рана для дружини.
Ну, а дітки усе те,
Все на вус мотали,
Хоч давно минуло все,
Та образу мали.
Стали геть йому чужі,
Хоч тут, як годиться,
Принесе онук води,
Далеко криниця.
Прання дочка забере,
Прибере у хаті,
Свіжу юшку принесе,
Поставить, мов собаці.
Усе мовчки, заслужив,
В могилу звів маму,
Не цінив, не дорожив,
Й собі копав яму.
Вірш про відплату життя. Вірш про людину, що не цінувала рідних, вірш про зради, завданий біль. Вірш про старість, про смерть