Старезний кіт тихо дрімав,
Вмостивсь на підвіконні,
У снах своїх він десь блукав,
Прикривши очі сонні.
Аж десь взялась вмить бджола,
Гуде, впину немає,
Летить у наступ на кота,
А той на вус мотає.
На ніс вмостилась і дзижчить,
А кіт повів лиш оком,
…..
Косить холод тепер мух,
Вже не той, скажу, в них рух,
У щілини поховались,
Аж тут сонця дочекались.
Сонні, та вмить оживають,
Свою справу добре знають.
Надоїдливі і крапка,
Ох, яка комаха гадка.
Свого носа всюди пхає,
Вправно лапами вмиває.
А яка хороша штучка,
…..
Гризлись пси і скаженіли,
Аж летіла слина,
Верховодити хотіли,
Пускати коріння.
Рвали шерсть, вуха, хвоста,
Аж кров розліталась,
Тут то справа не проста,
Влада ще мінялась.
Вожаки у всіх свої,
Лапа лапу миє,
Хтось сьогодні на коні,
А хтось вовком виє.
В когось,
…..
Вже задиміли димарі,
Струною дим летить,
Холодний вечір на порі,
І дощ тарабанить.
Біжать всі швидше до тепла,
В повітрі видно дух,
Для холоду ще й не пора,
Нема набридлих мух.
Вересень лячно стрепенувсь
Від крику журавля,
До горобини посміхнувсь,
Що видно звіддаля.
…..
Голосить вітер у садках,
Жовтий лист тріпоче,
Червоне яблучко в руках,
Немов сховати хоче.
Сповиє в листя і гойда,
Немов малу дитину,
А воно стигле, вже пора,
А він гойда без впину.
Тут задрімав лише на мить,
Та враз опам’ятався,
А яблучко в траві лежить,
…..
Хмари снують нехай їм грець,
Немов отари в горах,
Що ж для тепла певно кінець,
Кричать птахи на сполох.
Пора у вирій, годі вже,
Дорога вкрай далека,
На серці сум, туга бере,
Лиша гніздо лелека.
Зграї гуртуються в ключі,
Високо під хмарами,
Стають куценькі уже дні,
…..
Гомоніли на подвір’ї старенькі бабусі,
Хоч, скажу, уже в літах та іще у русі,
– Подивися, ось пішла, ця нова сусідка,
Щодень більше розквіта, як у травні квітка.
Кавалерів до ста є, усе носом крутить,
Життя швидко промайне лиш молодість згубить.
Інша каже – ось, дивись йде гуляти Настя,
…..
Зібравсь Данило на рибалку,
Цілий день варив приманку,
Горох, манка та приправи,
Все серйозно – не забави.
Опариші, черв’ячки,
Аж виблискують бочки.
Вигинаються, мов змії,
На улов тут є надії.
До ладу знаряддя все,
Є пляшина, є сальце.
Жінка скоса позирає,
Думу все собі гадає.
…..
Закохався хлопець в волошкові очі,
Мріє про ті очі, в день і серед ночі,
Ох, очі, ви, очі, що ви наробили,
Козакове серце коханням розбили.
З журбою подався на війну хлопчина,
У слід лиш сміялась з гордістю дівчина.
Ішов, мов по лезу, кулі не боявся,
Не раз він із смертю та й за руки брався.
…..
