Набундючився дід,
Розізливсь на весь світ,
На роздачу тут є баба,
Розлютила – вже й не рада.
– Годі, діду, дути пику,
Нам з тобою не до шику.
– А ти, бабо, розум маєш,
Від щеплення відмовляєш.
Чув таке, що президент,
Всім прищепленим дає презент.
Полетіли б на моря,
– Старий, дістала маячня.
Щоб на море нам майнути,
Ще й корівку треба збути.
– В ресторан підем хоч раз,
Якщо такий нині наказ.
– Не копти, діду, дістало,
Дали б тисячу на сало.
Недокупитися уже,
Олій, гречка вверх іде.
Цукор, хліб, т.д. й т.п.,
В душі, мовби кіт гребе.
Ну, а газ, клята труба,
Все, що було віддала.
Ще й лопатами копали,
Добре піч не розкидали.
Тепер гріємо кістки,
Натопивши залюбки.
В ресторан, круїз – це сміх,
Ох, приманка не для всіх.
Нам усе це не грозить,
Серце з жалю, аж тремтить.
Працювали, як воли,
А тепер, як хоч живи.
Хліб дорожчає щораз,
Хочеш, діду, ще кураж.
– Стара, годі бубоніти,
Як жили так будем жити.
Хіба знають мільйонери,
Як живуть пенсіонери?
Круїз у поле, ще у хлів,
Тут не треба зайвих слів.
А щоб тіло лікувати,
Треба торбу грошей дати.
Серце болить, душа плаче,
А життя щораз собаче.
Кинуть кістку для приманки,
Не для нас ті забаганки.
Гумореска про ковідну тисячу. Гумореска українською мовою про діда та бабу, про щеплення від COVID, та тисячу за щеплення.