Йшла, немовби не своя,
Геть заплітались ноги,
Відмовилась уся рідня,
Вмить розійшлись дороги.
Під серцем стрепенувся плід,
Ні, не кохання, а відрази,
Їй ще не повних двадцять літ,
Вирували розпач і образи.
Батьки зріклись і вся рідня,
Вона була, мов прокажена,
Що це за лихо,
…..
Обробились з бур’янами,
Трохи притомились,
Трійця вже не за горами,
Трави покосились.
Акація побіліла,
І бузина квітує,
Дав Бог береться сила,
Земля всіх годує.
Іде свято на поріг,
Стукає до хати,
Я вітаю щиро всіх,
Щоб зарік діждати.
Хай Господь мир пошле,
…..
Клопоче мама, як та квочка,
Голубить, пестить діточок,
Немов троянда, її дочка,
Як козачок, росте синок.
Усе для них, вони ж то діти,
І так за роком рік біжить,
Скажу, вам час не зупинити,
Пора вже діток одружить.
Дала усе, що тільки мала,
А в душі щось не додала,
…..
Закрутило, завертіло,
Сонечко весняне,
Ожило старече тіло,
Тут і мертвий встане.
Мов би біс той підкосив,
Ох, кляте створіння,
Одур на бабів навів,
Дивне геть дозвілля.
Внуків завели в садочок,
А самі кайфують,
Геть без зайвих заморочок,
Старенькі дуркують.
Каруселі,
…..
Зустрів кінь козу рогату,
Гонорову та пихату,
Кінь гіржить, а коза бе-е,
Не боюся я тебе.
Час тобі до стійла йти,
Воду більше не мути,
Геть набридли вже дебати,
Буду всіх на роги брати.
Всюди ж провокація,
Де скажи люстрація?
Хоч скачу я скік та скік,
…..
Село – щоденні клопоти, турботи,
Праця важка, без вихідних,
То косовиця, то городи,
Хоч нарікати тепер гріх.
Змінився побут і знаряддя,
Немає ціпів і прачів,
Але щебече пташка рання,
Село у праці – це без слів.
Ледачий є, в селі і в місті,
Є така риса людська,
…..
Завітав до бабусі онук,
Мов магістр великих наук,
Діда вчить, як йому жити,
І без ціпка вправно ходити.
– А ти, бабцю, фартуха скидай,
Модну туніку одягай.
Геть не в моді уже ваші речі,
Не старі ви, скажу, ще до речі.
Слухав дід та мотав на вуса,
…..
Б’є копитом кінь у полі,
Проситься до бою,
Ти, гнідий, ходи по волі,
Не візьму з собою.
В бій страшний піду я сам,
Ти тут залишайся,
Як життя своє віддам,
Землі не цурайся.
Бо вона тебе годує,
Всю мою родину,
Ворог клятий то чатує,
…..
Канікули, канікули весела пора,
Їм так радіє уся дітвора,
Літо настало – тепло принесло,
Холоду на дворі, як і не було.
Галас на річці, галас у дворі,
Дітвора тішиться чудовій цій порі,
Як же не радіти, як не веселитись,
Невже можна літом хоч хвильку журитись.
Антоніна Грицаюк-Канікули(Photo by Kampus Production)
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/8813498/
Вірш про канікули.
…..
