Червоні маки, немов кров,
Стелились полем в далечінь,
Не озирнувшись він пішов,
Боронити край свій була ціль.
Вона стояла й голосила,
Дитя під серцем стрепенулось,
Ні, не злякалась, десь бралась сила,
Усе найкраще обернулось.
Він помужнів та повернувсь,
Маля в колисці посміхалось,
Ніжно до сина пригорнувсь,
Здолали все, обом здавалось.
Щоночі снилася війна,
І ті кого не повернути,
В голові думка лиш одна,
Забути треба, все забути.
А, як, у кого запитати?
Жах приходить ніч у ніч,
Ще довго буде воювати,
Страшна Дебальцівська та січ.
Вірш про війну. Про червоні маки. Про боротьбу за свій край. Про повернення. Про маля в колисці. Про обійми сина. Про сни про війну. Про страшну Дебальцівську січ.