І ще сонце не зійшло,
Лиш стало світати,
Сяйво з неба вмить пішло
Це ж Господня Мати!
Україною ступає,
Сльози ллє невпинні,
Янголяточок збирає
Чому ж вони винні?
А ті крильцями махають,
Просяться на руки,
Божу Матінку питають,
-За що такі муки?
Чим ми, мамо, завинили?
В кого запитати?
Ми так жити всі хотіли,
А не помирати.
Горить ненька Україна,
Ще й стогне від горя,
Не обніме мама сина
За що така доля?
Не розчеше косенята
Для своєї доні,
Покарай страшного ката
Ми ж хотіли волі.
Квіточками підростали
В батьківській любові,
А вони нас повбивали,
Потопили в крові.
Яка віра нам скажи
Страшного тирана?
Чуєш, нене, не мовчи!
В душі пече рана.
Із терну сплела вінок,
Плачучи Марія
Притулила діточок,
На сина надія.
Покарає ворогів,
Пекло зачекалось,
З відчаю не було слів
Вже й сонце сміялось.
Вірш про війну в Україні, про невинних вбитих дітей, заклик зберегти Україну та дітей.