Сьогодні пташечка у лісі так співала,
Я йду і плачу спів той душу рве,
Вона на ніч весь світ благословляла,
А тут сирена, немов звір гуде.
Змішалось все, немов страшна картина,
Лелеки в небі, поряд смерть летить,
Вже не обніме мама свого сина,
Дитя пошматане у вирві ген лежить.
Могили братські – це одне жахіття,
Як пережити для живих ті втрати,
На дворі двадцять перше вже століття,
Невже не можуть дати звіру ради.
«Закрийте небо!» – чути звідусіль,
Просять дорослі, молять діточки,
Знищити все у ворога лиш ціль,
Це принципи звірячої війни.
Із лігва звір команди подає,
А прихвостні хребет досі згинають,
Кожен із них отримає своє,
На справедливість люди віру мають.
Закрийте небо, чуєте ви там?
Їм нема віри, всіх підряд вбивають,
Зв’яжіте руки клятим катам,
Хай в пеклі місце вже собі шукають.
Вірш про війну. Вірш-прохання закрити небо над Україною. Прохання захистити Україну від атак російського нацизму. Російські фашисти.