Сонячний зайчик

Антоніна-Сонячний зайчик

Сонечко прокинулось і стало собі розважатись. Набрало в жменю вдосталь сонячних зайчиків і давай пускати. У вікні скло виблискувало, а зайчик скік-скік до хати, там ще солодко спав маленький Максимко. Той вмостився йому на носа, та хлопчина не зважав. Тоді зайчик розізлився і майнув до маленької Даринки. Дівчинка уже не спала і заплітала свою найкращу ляльку.

– Ой, сонячний зайчик, який ти гарнюній. Давай будемо друзями. – сказала з посмішкою Даринка.
Ох, як зрадів такій пропозиції наш мандрівник. Він швиденько вмостився Даринці на долоні.

– Який ти тепленький і ніжний, – сказала дівчинка – ти не лишай мене.
Вони ще трохи погрались і тоді сонечко почало рахувати своїх зайчиків.

– Ой лишенько, одного зайчика не вистачає! – вигукнуло сонечко. Воно зазирнуло в вікно і побачило, що він задрімав на руках у веселої дівчинки. Тоді сонечко запустило до хатки всіх своїх веселих зайчиків. Вони розбудили свого соньку, пригорнулись до дівчинки та майнули назад до сонечка. А сонячний зайчик пообіцяв приходити кожного ранку і пестити своїм теплим промінчиком таку напрочуд милу і ніжну дівчинку.

Розповідь для дітей про пригоди маленького сонячного зайчика. Історія про маленьку дружбу маленької дівчинки з веселим сонячним зайчиком.

Антоніна Грицаюк-Сонячний зайчик
Антоніна Грицаюк-Сонячний зайчик(Photo by Anna Shvets)

https://www.pexels.com/photo/white-rabbit-wearing-yellow-eyeglasses-4588065/

Поділіться дописом

Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on linkedin
LinkedIn
Share on print
Друкувати