Весна гортає сторінки
Втрат страшних і розрухи,
А москалі вірять у плітки,
Їм мало ще науки.
Невинна кров, то не вода,
Яка у ній потреба?
Здригаються аж небеса,
Як дітки йдуть до неба.
Катів давно уже пекло жде,
За звірство і наругу,
Ох, кара Божа не мине,
Прихвостнів, катюгу.
Сміється сонечко з гори,
Хороша гожа днина,
Дайте нам спокій москалі,
Ми з вами не родина.
Тепер є досі й після буде,
Між нами чорна прірва,
Той, хто живий, той не забуде,
Навік у серці вирва.
Переродилися ми враз,
І знаєм, хто є хто,
Не здамось, це не наказ,
Кричить усе єство.
Хай ворожа згине рать,
Приблуди і убивці,
Не чоловіча у них стать,
Вампіри й кровопивці.
Щоденні втрати, відчай, біль,
Та не згинаєм спини,
Зламали геть ворожу ціль,
Ми – діти України!
Прости нас, матінко, за все,
Було і завинили,
Свій внесок кожен тут несе,
А Бог дає нам сили.
З руїн ти встанеш, розцвітеш,
Згуртована і сильна,
У світові лідери підеш,
Нескорена і вільна.
Вірш про війну в Україні. Про розруху від москалів. Про відродження України з руїн.