Нескорена і вільна

Антоніна Грицаюк-Нескорена і вільна

Весна гортає сторінки
Втрат страшних і розрухи,
А москалі вірять у плітки,
Їм мало ще науки.

Невинна кров, то не вода,
Яка у ній потреба?
Здригаються аж небеса,
Як дітки йдуть до неба.

Катів давно уже пекло жде,
За звірство і наругу,
Ох, кара Божа не мине,
Прихвостнів, катюгу.

Сміється сонечко з гори,
Хороша гожа днина,
Дайте нам спокій москалі,
Ми з вами не родина.

Тепер є досі й після буде,
Між нами чорна прірва,
Той, хто живий, той не забуде,
Навік у серці вирва.

Переродилися ми враз,
І знаєм, хто є хто,
Не здамось, це не наказ,
Кричить усе єство.

Хай ворожа згине рать,
Приблуди і убивці,
Не чоловіча у них стать,
Вампіри й кровопивці.

Щоденні втрати, відчай, біль,
Та не згинаєм спини,
Зламали геть ворожу ціль,
Ми – діти України!

Прости нас, матінко, за все,
Було і завинили,
Свій внесок кожен тут несе,
А Бог дає нам сили.

З руїн ти встанеш, розцвітеш,
Згуртована і сильна,
У світові лідери підеш,
Нескорена і вільна.

Антоніна Грицаюк-Нескорена і вільна
Антоніна Грицаюк-Нескорена і вільна(фото з Інтернет)

Вірш про війну в Україні. Про розруху від москалів. Про відродження України з руїн.

Поділіться дописом

Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on linkedin
LinkedIn
Share on print
Друкувати