Дякую, Боже

Антоніна Грицаюк-Дякую, Боже

Глибока ніч, немовби та криниця,
Сховались зорі десь, аж там на дні,
Ну, а мені, скажу, усе не спиться,
Тривожать думки серденько сумні.

Роки біжать, немовби літні ночі,
Такі короткі і такі швидкі,
Яскравий блиск втрачають уже очі,
Руки в роботі геть не запальні.

Молодий місяць серпанком бентежить,
Душа і досі юна, як колись,
А зима коси тихо так мережить,
А я шепчу їй досі, зупинись.

Раненько сонце радо зустрічаю,
Краплі дощу в долонях підсушу,
Дякую, Боже, за діток, що маю,
За милість, ласку і любов твою.

Антоніна Грицаюк-Дякую, Боже
Антоніна Грицаюк-Дякую, Боже(Фото автора Joonas kääriäinen: Pexels)

https://www.pexels.com/ru-ru/photo/239107/?utm_content=attributionCopyText&utm_medium=referral&utm_source=pexels

Вірш про життя українською мовою. Вірш про плин часу, про життєві складнощі і радості, про дітей, про час.

Поділіться дописом

Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on linkedin
LinkedIn
Share on print
Друкувати