Дихнути хочеться на повні груди,
Ні ковіду сказати, ні війні,
І закричати: “схаменітесь, люди!
Життю радійте, прийдешній весні.”
Воно таке, немов перекотиполе,
Непередбачуване, все в Божих руках,
То спориш, то терни ноги коле,
І не питає у яких літах.
А сонечко щодень вище сміється,
Хоч і зима та швидко лине час,
Невдовзі птаство в кубла повернеться,
Весна додасть лиш клопотів для нас.
Та то пусте, всьому треба радіти,
Бо час біжить назад не поверта,
Не лиш себе, навколо все любити,
Земелька наша щедра і свята.
Вірш про життя. Вірш українською мовою про любов до життя, про природу. Вірш про українську землю