Дзюрчить струмочок, мов співа,
Здалека його чути,
Не за горами вже зима,
В кригу буде закутий.
Пригріє сонечко весняне
З гори, аж засміється,
Швидко крига та ростане,
Знов піснею поллється.
Вода прозора, мов кришталь,
Легко спрагу вгамує,
Не кожен цінить це на жаль,
…..
Вмостилося вороняччя
На старезну липу,
Вередливе, нетерпляче,
Наробило крику.
А та стогне, годі вже,
Дайте віку дожити,
Воно гадить, як дурне,
Що тут говорити.
Мостять кубла, а нащадки
Дзьоби розкривають,
Неопірені, ще гадкі,
Вже свій голос мають.
Прийшла осінь, ну,
…..
Іду в жовтневий листопад,
Бентежу листя залюбки,
Не повернути вже я назад,
Щасливі юності роки.
Берізка золотом сипнула,
Вік – неповторна ця краса,
Згадалось все, ні, не забула,
Мов птахи в вирій, мчать літа.
Ми їх не в змозі зупинити,
Легенький смуток полонив,
Продовження – це наші діти,
…..
Сором очі випікав,
Як нам далі жити,
Зраду лячно приховав,
А совість не вбити.
Та зваблива, запальна,
Пестощі без міри,
А дружина клопітка,
І обійми щирі.
Все у хаті до ладу,
Літає, мов птаха,
Захотілося медку,
Коханець-невдаха.
Гризуть сумніви щодень,
…..
Стелилась стежка,
Через поле бита,
По ній іде родина,
То куріпок свита.
Попереду тато,
Крутить головою,
Діточок багато,
Лис є за горою.
А позаду мама,
Крила розпускає,
Від всякого лиха
Діток вберігає.
Антоніна Грицаюк-Родина куріпок(Фото автора Quang Nguyen Vinh: Pexels)
Вірш про куріпок.
…..
Холодне небо до землі,
Немовби пригорнулось,
Десь там далеко на межі,
Пішло все, що забулось.
Ні, не забулось ще є щем,
А інколи і смута,
Не змиєш втрату ту дощем,
До неї, мов прикута.
Ти йшов в осінній листопад,
Я зупинись, кричала,
Дороги не було назад,
…..
Згасали в небі зірочки,
Світанок прокидався,
Солодко спали діточки,
День новий починався.
Клопоче мама біля плити,
Іде аромат по хаті,
Вставайте до школи, діточки,
Вже скоро вирушати.
Вода холодна у відрі,
Бентежить сонні очі,
На пам’ять вірш у голові,
Геть не забувся з ночі.
…..
Старий, чуєш, не зівай,
Знов якась халепа,
Рухайсь швидше, прийшов край,
Де твоя щелепа?
Мандруй, діду, у медпункт,
Хоч дрімає сонце,
Чуєш, прошу, не шлангуй,
Ой, щось серце коле.
Чуєш, нині є наказ,
Ой, нехай їм трясця,
Не згадаю все у раз,
Сунеться ненастя.
…..
Летять осінні дні у даль,
Мов перелітнії птахи́,
На серці так, легка печаль,
Рахуючи роки.
Ох, як були ми молоді,
Веселі та завзяті,
Не зупинялись на межі,
Здоров’ячком багаті.
Була наснага, позитив,
Все ладилось, вдавалось,
Робили все без зайвих слів,
А, як гарно співалось.
…..
