Іду в жовтневий листопад,
Бентежу листя залюбки,
Не повернути вже я назад,
Щасливі юності роки.
Берізка золотом сипнула,
Вік – неповторна ця краса,
Згадалось все, ні, не забула,
Мов птахи в вирій, мчать літа.
Ми їх не в змозі зупинити,
Легенький смуток полонив,
Продовження – це наші діти,
Для них би небо прихилив.
Горнеться небо до землі,
Ступає вечір, мерзнуть руки,
Дякую, Господи, тобі,
Наснага жити – це онуки.
На небі зіронька зійшла,
Така яскрава і зваблива,
На долю не тримаю зла,
Я – бабця, мама, я – щаслива.
Вірш про щастя. Вірш про українською мовою про людське щастя, про щасливу долу, про дітей, про онуків.