Сором очі випікав,
Як нам далі жити,
Зраду лячно приховав,
А совість не вбити.
Та зваблива, запальна,
Пестощі без міри,
А дружина клопітка,
І обійми щирі.
Все у хаті до ладу,
Літає, мов птаха,
Захотілося медку,
Коханець-невдаха.
Гризуть сумніви щодень,
Навіть серед ночі,
А, як дійде до людей,
Зганьбить є охочі.
Точить серце черв’ячок,
Ох, скажу, халепа,
Вмить піймався на гачок,
Так тобі і треба.
Живи заячим життям,
Бійсь кожну хвилину,
На майбутнє ти затям,
Не зраджуй дружину.
![Антоніна Грицаюк-Коханець-невдаха](https://antonina.in.ua/wp-content/uploads/2021102704-820x615.jpg)
Вірш про зраду. Вірш про зрадника, що приховує свою зраду. Вірш про чоловіка, що має коханку. Вірш про нещасне кохання.