Летять осінні дні у даль,
Мов перелітнії птахи́,
На серці так, легка печаль,
Рахуючи роки.
Ох, як були ми молоді,
Веселі та завзяті,
Не зупинялись на межі,
Здоров’ячком багаті.
Була наснага, позитив,
Все ладилось, вдавалось,
Робили все без зайвих слів,
А, як гарно співалось.
Ніхто на те і не зважав,
Чи то зима, чи літо,
Гав не ловив і не дрімав,
Усе, як в ступці, збито.
Пісні лунали звідусіль,
Якщо відпочивали,
Тут не напитись була ціль,
Усьому міру знали.
Горнулись діти до батьків,
Була і дисципліна,
Чи світ так нині обмілів,
Тут вже не та картина.
Ми цінували вчителів,
І геть не нарікали,
Справлялися і без батьків,
Ще й в полі працювали.
Колгоспні яблука – це так,
Весь вересень в роботі,
Який казковий у них смак,
Згадаєш при нагоді.
Зараз не ті, тут не зрівняти,
Блищать і повен їх базар,
Нема наснаги скуштувати,
Кажу, вам це без зайвих чвар.
Вірш про спогади. Вірш згадка молодих літ українською мовою, вірш про життя, про наснагу до життя, про радість, про щастя.