Волошки стелились до самого неба,
Немов злились в одне ціле,
А щастя більшого не треба,
Віддане кохання і щире.
Дивились ми на ту красу,
Яка бентежила нам очі,
Ти розплітав мою косу,
А я вінок плела охоче.
Так пасував він до очей,
А вони також волошкові,
…..
Червоні маки, немов кров,
Стелились полем в далечінь,
Не озирнувшись він пішов,
Боронити край свій була ціль.
Вона стояла й голосила,
Дитя під серцем стрепенулось,
Ні, не злякалась, десь бралась сила,
Усе найкраще обернулось.
Він помужнів та повернувсь,
Маля в колисці посміхалось,
Ніжно до сина пригорнувсь,
…..
Ой, летіла мама чайкою до сина,
А на полі бою, ох, страшна картина,
Вбиті чаєнята – материнські діти,
Стала пригортати, стала голосити.
На весь світ кричала, десь її немає,
Біля чорних мурів чаєчка кружляє.
Зазирає в вікна і кричить щосили,
Для її дитини рученьки скрутили.
Кайданами ноги старанно сповиті,
…..
Колосок до колоска,
Тягнеться пшениця,
Не змигнеться і жнива,
Все тут, як годиться.
Дасть Бог силу і терпіння,
На майбутнє віру,
Та якесь кляте створіння
Не дає нам миру.
Вмієм вправно працювати,
Пестити земельку,
В наймах голови згинати,
А її ж рідненьку.
…..
Задрімав на лаві дід,
Аж здригнувся увесь світ,
Похиливсь об землю трісь,
Гудзь на лобі зразу блись.
Став молоти, хто зна що,
Що було, що не було.
До стовпа бабу ревнує,
Як колгоспний кінь гарцює.
Дала стара валер’янки,
І майнула до циганки.
Та розклала вправно карти,
…..
Йшла, немовби не своя,
Геть заплітались ноги,
Відмовилась уся рідня,
Вмить розійшлись дороги.
Під серцем стрепенувся плід,
Ні, не кохання, а відрази,
Їй ще не повних двадцять літ,
Вирували розпач і образи.
Батьки зріклись і вся рідня,
Вона була, мов прокажена,
Що це за лихо,
…..
Обробились з бур’янами,
Трохи притомились,
Трійця вже не за горами,
Трави покосились.
Акація побіліла,
І бузина квітує,
Дав Бог береться сила,
Земля всіх годує.
Іде свято на поріг,
Стукає до хати,
Я вітаю щиро всіх,
Щоб зарік діждати.
Хай Господь мир пошле,
…..
Клопоче мама, як та квочка,
Голубить, пестить діточок,
Немов троянда, її дочка,
Як козачок, росте синок.
Усе для них, вони ж то діти,
І так за роком рік біжить,
Скажу, вам час не зупинити,
Пора вже діток одружить.
Дала усе, що тільки мала,
А в душі щось не додала,
…..
Закрутило, завертіло,
Сонечко весняне,
Ожило старече тіло,
Тут і мертвий встане.
Мов би біс той підкосив,
Ох, кляте створіння,
Одур на бабів навів,
Дивне геть дозвілля.
Внуків завели в садочок,
А самі кайфують,
Геть без зайвих заморочок,
Старенькі дуркують.
Каруселі,
…..
