Непоодинока в житті драма

Антоніна Грицаюк-Непоодинока в житті драма

Клопоче мама, як та квочка,
Голубить, пестить діточок,
Немов троянда, її дочка,
Як козачок, росте синок.

Усе для них, вони ж то діти,
І так за роком рік біжить,
Скажу, вам час не зупинити,
Пора вже діток одружить.

Дала усе, що тільки мала,
А в душі щось не додала,
Копійочку щодень збирала,
І не тримала в серці зла.

Вони повіялись по світі,
Проблеми в них щодень якісь,
Ні, щоб мамі подзвонити,
Для неї хоч об стіни бийсь.

Затисне в жмені копійчину,
І відправляє на картки,
Треба доньці, і треба й сину,
Беруть ті крихти залюбки.

Серденько в грудях геть стомилось,
Тріпоче, мов телячий хвіст,
Лихе в ночі для неї снилось,
Душа тремтить, немов той лист.

Летить гудок до доньки й сина,
Вже ваша мама помирає,
Вона для виду голосила,
А він мовчав, бо слів немає.

Тихо у вічність відійшла,
Скупенький спадок залишила,
Світлини діток берегла,
Щодень сльозами їх кропила.

Все розділили, як могли,
До крихти, що лишила мама,
Геть замели її сліди,
Непоодинока в житті драма.

Антоніна Грицаюк-Непоодинока в житті драма
Антоніна Грицаюк-Непоодинока в житті драма(Photo by Kindel Media)

https://www.pexels.com/uk-ua/photo/8172866/

Вірш про материнську долю. Про сина і доньку. Про піклування. Про копійочку. Про відсутність дзвінків. Про втому. Про тремтіння душі. Про дзвінок дітям. Про смерть мами. Про скупенький спадок. Про життєву драму.

Поділіться дописом

Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on linkedin
LinkedIn
Share on print
Друкувати