Колосок до колоска,
Тягнеться пшениця,
Не змигнеться і жнива,
Все тут, як годиться.
Дасть Бог силу і терпіння,
На майбутнє віру,
Та якесь кляте створіння
Не дає нам миру.
Вмієм вправно працювати,
Пестити земельку,
В наймах голови згинати,
А її ж рідненьку.
Залишили, подались,
До чужої пані,
Своя нене ти кріпись,
А чужа в жупані.
Норовлива і пихата,
Мов муха осіння,
Вона цебе, бо багата,
Дай, Боже, терпіння.
Вдома липи розцвіли,
Ще й волошки в полі,
Вже затихли солов’ї,
Жайворон на волі.
Лине в небо і співа,
Ген, аж попід хмари,
Серце душу звеселя,
Розвіються чвари.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/1595440/
Вірш про віру в майбутнє. Про колосся пшениці. Про жнива. Про силу та терпіння. Про найми. Про норовливу і пихату пані. Про цвіт липи. Про спів жайворона. Про розвіяні чвари.