Розвіються чвари

Антоніна Грицаюк-Розвіються чвари

Колосок до колоска,
Тягнеться пшениця,
Не змигнеться і жнива,
Все тут, як годиться.

Дасть Бог силу і терпіння,
На майбутнє віру,
Та якесь кляте створіння
Не дає нам миру.

Вмієм вправно працювати,
Пестити земельку,
В наймах голови згинати,
А її ж рідненьку.

Залишили, подались,
До чужої пані,
Своя нене ти кріпись,
А чужа в жупані.

Норовлива і пихата,
Мов муха осіння,
Вона цебе, бо багата,
Дай, Боже, терпіння.

Вдома липи розцвіли,
Ще й волошки в полі,
Вже затихли солов’ї,
Жайворон на волі.

Лине в небо і співа,
Ген, аж попід хмари,
Серце душу звеселя,
Розвіються чвари.

Антоніна Грицаюк-Розвіються чвари
Антоніна Грицаюк-Розвіються чвари(Photo by Adam Dubec)

https://www.pexels.com/uk-ua/photo/1595440/

Вірш про віру в майбутнє. Про колосся пшениці. Про жнива. Про силу та терпіння. Про найми. Про норовливу і пихату пані. Про цвіт липи. Про спів жайворона. Про розвіяні чвари.

Поділіться дописом

Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on linkedin
LinkedIn
Share on print
Друкувати