Чи ти в муках не родила,
Згадай все те нині,
На руках ніжно носила,
Тішилась дитині.
В сповиточку сповивала,
Зубчик перший в радість,
Скільки ночей недоспала,
Тепер душить заздрість.
Злоба, ненависть в єдине
Змішала ти нині,
В тяжких муках син твій гине
У чужій країні.
…..
Летять роки
За дрімучі ліси,
Я їх не пускаю,
Віжки все натягаю.
Та не тут, то було,
Вони мчать, мов на зло.
Ще душа молода,
А хода вже не та.
Осінь стукає в хату,
Як же дати їй раду?
Не пущу – хочу літо,
Трішки є пережито.
…..
Розгубила сліди,
Замели їх сніги,
Потім дощ по весні
Змив, немов не були.
Ну, а я все у сні,
Лину, мов на крилі.
Там лоскоче в душі,
Йду в лісок по межі.
Трави буйні в лугах,
Малий брат на руках.
Хоч сама ще дитя,
…..
Помітили вже сонце не осіннє,
Світить по-іншому – це зовсім вже не те,
У ньому є, скажу, якесь прозріння,
Зима майне і все лихе мине.
Хоч на ніч і мороз сильніший буде,
Та цур йому все треба перечекати.
Немов із сталі українські люди,
Всі негаразди вміють подолати.
…..
Боже, чи чуєш, стихли птахи,
Вони нажахались страшної війни.
Виють собаки вдень й серед ночі,
Мами виплакали давно свої очі.
У батьків чоло від горя посивіло,
Небо і те враз почорніло.
Сироти плачуть, безсоння дістало,
Зупини лиходія чи лиха ще мало?
Стогне земля уся в вирвах спотворена,
…..
Прямо в очі лупить сніг,
На подвір’я, і поріг,
Слизота – справжня халепа,
Цього вже, скажу, не треба.
Придбав дід собі пляшину,
Ніс, немов малу дитину.
На поріг ступив, ох, лихо,
Брязнуло і стало тихо.
А тоді щось зашкребло,
Баба вибігла на зло.
– Що ти робиш,
…..
Дев’ять місяців кривавої війни,
А разом страшних вісім років,
Якби дістались лігва сатани,
Не мали б люди горя і мороки.
Глибокі вирви в душах і землі,
Їх не засиплеш і не залатаєш,
Ідіть у пекло кляті москалі,
Тягар на серці, що рідню там маєш.
Ну,
…..
Змішались дні, земля і людська кров,
В одне єдине: жах і біль війни,
Хтось миттєво, а хтось в муках відійшов,
По два боки є десь матері.
Одні ідуть за волю, батьківщину,
А другі просто так лиш за ура,
Одна голосить: «Бережися, сину!»,
Нехай прикриє Матінка Свята.
А друга їде вже на таратайці,
…..
Скажи мені, мамо,
Як ти встала рано,
Ти ж всю ніч молилась,
Навіть не схилилась.
Слізоньки котились,
Вони мені снились.
Гарячі, солоні,
Обпекли долоні.
Прокинусь – не сльози,
Пекучі морози.
Білий сніг в окопі,
Зброя напоготові.
Влупило і збоку,
Ще й мають мороку.
…..
