Летять роки
За дрімучі ліси,
Я їх не пускаю,
Віжки все натягаю.
Та не тут, то було,
Вони мчать, мов на зло.
Ще душа молода,
А хода вже не та.
Осінь стукає в хату,
Як же дати їй раду?
Не пущу – хочу літо,
Трішки є пережито.
Хоч впирайся, хоч ні,
Але ми на коні.
Подивися в вікно,
Там життя полотно.
Ми там виткані в ряд,
Мовби йдем на парад.
Чорні, білі є смужки,
Ти намаялась трішки.
Але вправно ступаєш,
Часу марно не гаєш.
Для дітей не тягар,
Тут без зайвих геть чвар.
Як би там не було,
Йдеш і сієш добро.
Хоч не впинний наш час,
Згадуй інколи нас.
Осінь швидко майне,
Зима в обійми візьме.
Дай же, Боже, тоді,
Щоб горнулися всі.
Хати не обминали,
І добро пам’ятали.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/14014280/
Вірш про відліт років. Про швидкоплинність. Про молодість душі. Про осінь в хаті. Про прожите життя. Про прихід зими. Про посіяне добро. Про обійми з близькими.