Чи ти в муках не родила,
Згадай все те нині,
На руках ніжно носила,
Тішилась дитині.
В сповиточку сповивала,
Зубчик перший в радість,
Скільки ночей недоспала,
Тепер душить заздрість.
Злоба, ненависть в єдине
Змішала ти нині,
В тяжких муках син твій гине
У чужій країні.
А ти тішишся, пішов
Бандерів вбивати,
Чого ліз і що знайшов?
Ти ж убивці мати.
Як з цим жити, розкажи?
Як тобі там спиться?
Добре очі розтули,
Бо лихо вже преться.
Суне в вікна і у двері,
І в кожну шпарину,
Відсунь всі оті химери,
Зніми павутину.
Очі ті, що цілувала,
Чорний крук довбе,
Ти ж онуків не діждала,
Навіщо це все?!
Яка правда, яка віра,
В голові кисіль,
На поталу дала сина,
Нажитися ціль.
З України є трофеї,
Ви там не вдавіться,
Запроданці, іудеї,
В пекло проваліться.
Вірш про матір вбивці. Про народження дитини. Про пестощі. Про заздрість. Про злобу та ненависть. Про загибель сина в тяжких мукаї. Про чужу країну. Про вбивцю бандерів. Про наживу. Про трофеї з України. Про запроданців та іудеїв.