Боже, чи чуєш, стихли птахи,
Вони нажахались страшної війни.
Виють собаки вдень й серед ночі,
Мами виплакали давно свої очі.
У батьків чоло від горя посивіло,
Небо і те враз почорніло.
Сироти плачуть, безсоння дістало,
Зупини лиходія чи лиха ще мало?
Стогне земля уся в вирвах спотворена,
Людська плоть, як пожива для ворона.
Де відповідь взяти для чого війна?
Править цим дійством страшний сатана.
Людство він топить в сльозах і у крові,
Час у безодню, досить на волі.
Вірш про страшну війну. Про виття собак. Про материнський плач. Про стогін землі. Про правління сатани. Про безодню.