В обійми летіла, аж крила ламала,
Десь бралася сила, бо щиро кохала.
А він для забави, або для рахунку,
Звабив сердешну не задля поцілунку.
Знеславив, лишив – вона з відчаю вила,
Щоночі молилась у Бога просила.
Забрати дитя, що під серцем билось,
Та якось під ранок для неї наснилось.
…..
Почубралось воронячче,
Перше регоче, друге плаче.
Третє дає драпака,
Ось комедія така.
Кріт в норі тремтить від ляку,
Запроданця вб’ю собаку.
А щурі ті з корабля,
Щось волають тра-ля-ля.
Поки йдуть іще куранти,
Де не глянь комедіанти.
А шакали, а шакали,
Хвости між ноги повпихали.
…..
Летять роки до зеленгаю,
А я кричу: «Куди, куди?»
Сліди я ваші позбираю
І напишу вірша рядки.
Моє дитинство босоноге,
Першим вмостилося у стрій,
Стерня дитячі ноги коле,
Гуси у шкоді, тут не стій.
Бо наслідки будуть невтішні,
Польовий колгоспний не дріма,
Були і ми інколи грішні,
…..
Сон короткий у солдата,
Передова – пекельний жах!
В руках тримає автомата,
Все ж посмішка є ну вустах.
Солодкий сон: діти, дружина,
Мирне життя – це все було,
Миттєво зникла ця картина,
Жахливе йде щораз кіно.
У ньому змішалось все відразу,
Жага до помсти,
…..
Дуже гарна молодиця,
Чорноброва, білолиця,
Подалася на базар,
Щоб продати свій товар.
Полуниці у відрі,
Йшла рівненько по межі.
Там до лісу повернула,
Куди йшла ураз забула.
Посміхнулися суниці,
Солодко так молодиці.
Стала вправно їх збирати,
Та куди ж це їх владнати.
В пелену,
…..
Щодень у бій ідуть солдати,
Щодень голосить чиясь мати,
Чекають з фронту діти тата,
Війна – та будь же ти проклята.
Той, хто м’ясорубку цю затіяв,
Про такий супротив і не мріяв.
Сторінки історія гортає,
Чорна навала не вгаває.
Двері закриті, в вікна пруться,
Коли вже кров’ю захлинуться?
…..
Придбав дід собі смартфон,
До дітей йшов на поклон.
Дуже вже йому кортіло,
Вів себе геть знахабніло.
Зважили все: за і проти,
Не завадить для роботи?
Що ви ні, все на мазі,
Від смартфона вже й мозолі.
Бурчить баба цілий день,
До роботи, старий пень.
Повесніло скрізь дилема,
…..
Молилась на колінах мама,
Серце ятрить пекуча рана.
На цвинтар втоптана стежина,
Сном вічним спить її дитина.
Її соколик, янголятко,
Онук питає: «Де мій, татко?»
Світлину пестить, пригортає,
Невістка вовком завиває.
Змінилось враз їхнє життя,
Все ладилось, все до пуття.
Давали раду вони всьому,
Поспішали з праці всі додому.
…..
Хлепче воду кіт із ночі,
Аж на лоба лізуть очі.
Господиня засмутилась,
Бринза з гніту десь поділась.
Аж тут трісь себе по лобі,
Час завдячити худобі.
Ох, котяра, злодіяка,
Воду цупить ще й собака.
Ділили, певно справедливо,
Що лежало косо-криво.
Як, скажи, туди заліз?
Геть,
…..
