Сон короткий у солдата,
Передова – пекельний жах!
В руках тримає автомата,
Все ж посмішка є ну вустах.
Солодкий сон: діти, дружина,
Мирне життя – це все було,
Миттєво зникла ця картина,
Жахливе йде щораз кіно.
У ньому змішалось все відразу,
Жага до помсти, біль і втрати,
Під корінь знищити заразу,
Скільки нарузі ще тривати?
Нестерпний біль та цур йому,
За ним лишились побратими,
Їхнє життя тут на кону,
Він не зігне у битві спини.
Летять кулі вправно в ціль,
Стихло все враз, пішло луною,
Лещатами стискає біль,
Туман в очах стоїть стіною.
Брате, живи, ну ти й козак,
Стільки за раз ворогів вклав,
Відчув ти певно смерті смак,
Ох, гарно ти їх тут владнав.
Ти лиш живи, таких бійців
Для України, ох, як треба,
Без зайвих тобі, скажу слів,
Без тебе нам була б халепа.
Ти виживеш, тут тільки так,
Дорога йде до перемоги,
Моргни очима, подай знак,
Розвій усі наші тривоги.
В’яло піднялась рука,
Служу народу України,
Вбережи, Боже, козака,
Вже санітари гомоніли.
В руках Господніх лікарів,
Скалічене війною тіло,
Де підібрати таких слів,
Щоб на душі враз посвітліло.
Вірш про бій солдата. Про передову лінію фронту. Про мирне життя лише у сні. Про дітей та дружині. Про важкі бої. Про жагу до помсти. Про свист куль. Про нестерпний біль. Про побратимів. Про смерті смак. Про прихід санітарів. Про Господні руки.