Пишу листа для вас, любі синочки,
В душі тримати – це велика ноша,
Хоч не сповивала в сповиточки,
Та нас всіх міцно об’єднала раша.
Вони не вбили віру та надію,
І не зламали щирі почуття,
До серця пригорнути я вас мрію,
Хай Бог дає усім довге життя.
…..
На межі став листопад,
Не навів я зовсім лад,
Сніг і лист в крові людській,
Смерть, немов повзучий змій.
Тіла мертвих землю вкрили,
Грудню набирайся сили.
Може ти міцніший нині,
Допоможеш Україні.
Жени клятих ворогів,
Тут від люті нема слів.
За що, друже, ця війна?
…..
Грюкав в двері листопад,
Жовтень каже йди назад,
Що ти, брате, схаменися,
Мені місцем поступися.
Правив ти, я не втручався,
Свого часу вже діждався.
Приморожу позолоту,
Ще знайду собі роботу.
Вдосталь нині маю справ,
Мені геть не до забав.
А ти йди, мостися спати,
Не бунтуй вже Бога ради.
…..
Сховалось сонце, як і не було,
А дощ періщить, миті не вгаває,
Грибів у лісі, мовби всім на зло,
Негода за ворота не пускає.
Є відчайдухи, дощовик й гайда,
Хай йому грець, не гоже пропустити,
А там перлинами вода,
Ну, як, скажіть, красу цю не любити?
Блищать голівки вимиті,
…..
Палахкотить свічка, мов людське життя,
Нова гладенька, аж вогонь тріщить,
І гнітик в неї до пуття,
Лиш інколи легенько затремтить.
Щораз тихенько хилить її в бік,
Не той вогонь стає, не та уже і сила,
Частіше й гнітик вже тремтить,
І віск, мов сльози, жалібно пустила.
Тихенько так вона вже відгоріла,
…..
Осіння мряка вкрай дістала,
Дощить без впину день при дні,
Бабине літо закувала,
Немов залізні кайдани.
В селі роботи ще без міри,
Не в силі все те подолати,
Плоди на радість всім родили,
Негода не дає зібрати.
Худоба нехотя йде в поле,
Яка там паша,
…..
росія – мачуха, не мати,
Скільки своїх ще можна зневажати?
Там де ти є, там смерть, розруха,
Народу вішають макарони на вуха.
Суцільно зло – ось твоя є нива,
Брехнею всю довіру вбила.
Побачив світ усе твоє нутро гниле,
Всіх зачепила за живе.
Пізно буде, як народ прозріє,
…..
Колосок до колоска,
Тішить нас земелька,
Озвіріла лиш орда,
Тому не раденька.
Працьовитий їм народ
Геть не до снаги,
Та зазнали перешкод,
Вилупки з пітьми.
Обірванці та хапуги,
Від лихого сім’я,
Наробили скрізь наруги,
Та вже гублять пір’я.
Ну, а як вам,
…..
Задощило не на жарти,
Вересень розкинув карти,
Хоч крути, хоч верти,
Гарно в хаті протопи.
Затуманило весь ліс,
Вже почавсь грибний круїз.
З сумом дивляться лелеки,
Ох, шляхи у них далекі.
А ворони кар та кар,
Підсипають в вогонь жар.
На душі неспокій тут,
Господи пошли свій суд.
…..
