Палахкотить свічка

Антоніна Грицаюк-Палахкотить свічка

Палахкотить свічка, мов людське життя,
Нова гладенька, аж вогонь тріщить,
І гнітик в неї до пуття,
Лиш інколи легенько затремтить.

Щораз тихенько хилить її в бік,
Не той вогонь стає, не та уже і сила,
Частіше й гнітик вже тремтить,
І віск, мов сльози, жалібно пустила.

Тихенько так вона вже відгоріла,
Підсвічник воском залишивсь сповитий,
Чиясь рука той гнітик придушила,
Бо під кінець він став уже коптіти.

Антоніна Грицаюк-Палахкотить свічка
Антоніна Грицаюк-Палахкотить свічка(Photo by cottonbro studio)

https://www.pexels.com/uk-ua/photo/3779019/

Вірш про свічку. Про палахкотіння. Про людське життя. Про тріск вогню. Про тремтіння гнітика. Про втрату сили. Про віск на підсвічнику. Про коптіння гнітика.

Поділіться дописом

Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on linkedin
LinkedIn
Share on print
Друкувати