Колосок до колоска,
Тішить нас земелька,
Озвіріла лиш орда,
Тому не раденька.
Працьовитий їм народ
Геть не до снаги,
Та зазнали перешкод,
Вилупки з пітьми.
Обірванці та хапуги,
Від лихого сім’я,
Наробили скрізь наруги,
Та вже гублять пір’я.
Ну, а як вам, розкажіть?
Родичі, кримчани?
Що затихли, не мовчіть,
Не ті були плани?
Думали, що буде так,
Та не те судилось,
Не туди взяли квиток,
Таке і не снилось.
Їм народ на дошці – пішаки,
Можна усіх бити,
Зачекайте іще трішки,
Будем в мирі жити.
Україна ж колосочки,
Свої не кидає,
Рівноцінні сини й дочки,
Докупки збирає.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/39015/
Вірш про працьовитий народ. Про колоски. Про озвірілу орду. Про родичів кримчан. Про життя в мирі. Про єднання України.