Пишу листа для вас, любі синочки,
В душі тримати – це велика ноша,
Хоч не сповивала в сповиточки,
Та нас всіх міцно об’єднала раша.
Вони не вбили віру та надію,
І не зламали щирі почуття,
До серця пригорнути я вас мрію,
Хай Бог дає усім довге життя.
Я добре знаю нас їм не здолати,
Такі, як ви, не стануть на коліна,
Покровом хай прикриє Божа Мати,
Молитва матерів – вона невпинна.
Засяє сонце рано на світанку,
І залунає гучно: «Перемога!»
Не отримає путлєр забаганку,
У пекло їм усім одна дорога.
Воєнні рани вправно залатаєм,
І зацвіте по-новому країна,
А запроданців злісно покараєм,
Бо лють народна в ярості невпинна.
Хто за расєю – триколора в руки,
І за кордон хай міряють багно,
Всі злодіяння і нестерпні муки,
Згубили віру вони вже давно.
Звідкіль напився, не гоже плювати,
А в вас це вийшло якось навпаки,
Прокльони шле осиротіла мати,
І кари просять в Бога діточки.
Кого призвали – це страшні іуди,
Не по щелепі мова рідна й край,
Вона була, вона є, і вона буде,
А ви в сибір, ну, а там буде рай.
Тримайтесь, рідні, мужні та невтомні,
Для вас би небо вправно прихилила,
Ми йдемо дружно всі до Перемоги,
За нами правда, віра та козацька сила.
Вірш про синів України. Про написання листа. Про об’єднання українців. Про віру та надію. Про покров Божої Матері. Про молитву матерів. Про Перемогу. Про народну лють. Про покарання для рашистів. Про кару Господню.