Вітер з поля налетів,
Вдосталь лиха наробив,
З корінням яблуню поклав,
І не довго працював.
А вона тріпоче листом,
Він майнув собі із свистом.
Ох, розбійник, ох халепа,
Певно рятувати треба.
Збіглася уся родина,
Рудий пес її частина.
Тато, мама, дітвора,
Підняли всі на ура.
Довго землю трамбували,
Всі про втому забували.
Цебер вилили води,
Наберайсь сил і рости.
По весні, мов стрепенулась,
На всі боки потягнулась.
Зацвіла понад усе,
Любові хоче й деревце.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/apple-574919/
Вірш про понівечену яблуню. Про вітер з поля. Про лихо. Про згуртовану родину. Про спасіння яблуні. Про весну. Про нове життя.