Ой пливе віночок,
Пливе за водою,
Вже не один рочок,
Пускає з журбою.
Сльози покотились,
Серце затремтіло,
Вороги наснились,
Як крамсали тіло.
А він боронився,
Скільки було сили,
А ворог глумився,
Та віру не вбили.
Антоніна Грицаюк-Ой пливе віночок(Фото з інтернету)
Вірш про журбу.
…..
З досвітку сонце у вікно
Сміється, зайчики пускає,
А в хаті ще німе кіно,
Кожен у снах своїх літає.
Першою стала господиня,
Взялась за справи, як годиться,
Свині вищать, аж летить слина,
Реве корова і телиця.
Півень співає, а гусак,
Собі горланить не вгаває,
…..
Втомився вечір і приліг,
Ген за селом спочити,
Та ніч прийшла ще не до всіх,
Вже й потомились діти.
Бабуся Богу помолилась,
Внучат на сон благословила,
Сльоза непрошена скотилась,
А де ж поділась її сила?
Донька і зять іще в хліві,
Турбот вистачає у господі,
…..
Друг у гості завітав,
Хоч його я не чекав,
Та у буду запросив,
З ним обід свій розділив.
Він стомивсь, ліг відпочити,
А я буду сторожити,
Міцний сон – здоровий сон,
Сопе друг мій в унісон.
(Вірш написаний з реальних подій).
Антоніна Грицаюк-Шаркова сповідь(Фото з інтернету)
Вірш про собаку.
…..
Шептала липа: йди сюди,
Вдихни медовий аромат,
Знайди тут юності сліди,
Та не вернути вже назад.
Стукіт сердець і почуття,
Такі цнотливі і палкі,
Життя немає вороття,
А спогади завжди живі.
Лиш тільки липа зацвіла,
Думки майнули в далечінь,
Колись щасливою була,
Від щастя залишилась тінь.
…..
Спливло багато вже води,
Та серце линуло туди,
Де страшний бій у війну йшов,
Там дід мій смерть свою знайшов.
Знайшли могилу серед поля,
Така була вже його доля,
І ще лишилися живі,
Що пам’ятають ще ті дні.
За кожен крок ішло життя,
Вже недоречне каяття,
…..
Колосся дощик вмив,
Вітер взявсь за діло,
Його гарненько підсушив,
А воно ще невміло.
Тихесенько так шелестить,
Ще сили геть не має,
Настане скоро вже та мить,
Колос зерном засяє.
Тоді грайливий вітерець,
Йому лиш для потіхи,
Жнива для літечка вінець,
Зерно сиплеться в міхи.
…..
– Бабо, жар у голові,
Скажу, зле украй мені.
Пече сонце, мов здуріло,
Може я піду на пиво?
А тобі візьму кваску,
Ще й морозива в лотку.
Баба дала гроші з дуру,
Знає ж дідову натуру.
Вже й обід, а пішов зранку,
Стара визирає з ганку.
…..
В малого Данилка,
Кицька є Пушинка,
А у неї дітки,
Де взялись і звідки?
Два синочки сонечка
І біленька донечка.
Вона їх оберігає,
І погратись на пускає.
Мама, каже, – підростуть,
То самі до рук підуть,
А ти їм не заважай,
Біжи в м’ячика пограй.
…..
