– Бабо, жар у голові,
Скажу, зле украй мені.
Пече сонце, мов здуріло,
Може я піду на пиво?
А тобі візьму кваску,
Ще й морозива в лотку.
Баба дала гроші з дуру,
Знає ж дідову натуру.
Вже й обід, а пішов зранку,
Стара визирає з ганку.
Де подівсь старий чортяка?
На пліт вискочив котяка.
Рветься пес, ланцюг тріщить,
В кущах щось шелепотить.
Зняв під голову сорочку,
Та й дрімає в холодочку.
Хвіст з тараньки, пляшка з пива,
Ох, матусю, моя мила.
Взяла баба кропивину,
Та й огріла груди, спину.
Дід зірвавсь, як не дрімав,
– На морозиво, аврал!
Не можеш їсти, так напийся,
Чуєш, бабо, вгомонися.
Сонце мізки так накрило,
Аж в кущі мене звалило.
Нема здачі, хай їй грець,
Не кричи прийде кінець.
Знов корона повертає,
Чуєш, клята, не вгаває.
В кулаці все тиснеш гроші,
Давай пустим на розкоші.
Поживем, як депутати,
Хоч не ті у нас мандати.
Пий морозиво швиденько,
Та стола накрий гарненько.
Відкрий кільку у томаті,
Буде все в нас в шоколаді.
Вірш про жар. Про сонце. Про пиво. Про квасок. Про морозиво. Про гроші. Про кущі. Про шелест. Про дрімоту. Про корону. Про кільку в томаті. Про шоколад.