З досвітку сонце у вікно
Сміється, зайчики пускає,
А в хаті ще німе кіно,
Кожен у снах своїх літає.
Першою стала господиня,
Взялась за справи, як годиться,
Свині вищать, аж летить слина,
Реве корова і телиця.
Півень співає, а гусак,
Собі горланить не вгаває,
Напевно щось в хліві не так,
Щосили кіт мишей ганяє.
Вийшов господар, потягнувсь,
Холодною водою вмився,
Не закурив, вмить схаменувсь,
На лаві вправно примостився.
Тоді за косу і гайда,
Трава по пояс, час косити,
Скотилася до ніг роса,
Ось так в селі, скажу, вам жити.
Усе затихло, хто куди,
Худоба в поле, свині спати,
Гусі швиденько до води,
Всіх снідати гукає мати.
В сметані плаває картопля,
Ох, як пасує їй окріп,
Все так було, ні не здалося,
Давно змінився уже світ.
Прогрес іде, не зупинити,
Давно немає толоки,
Навчилися самотньо жити,
Вже й не співають залюбки.
Скрізь огорожа і замки,
Сусіда тижнями не бачать,
Листають ґаджет залюбки,
По слухавці щодень судачать.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/1237116/
Вірш про сільське життя. Про хату. Про господиню. Про худобу. Про господаря. Про траву. Про косіння. Про сніданок. Про картоплю в сметані. Про огорожі та замки. Про ґаджети.