Що, Тарасе, сучі діти,
Бомблять край квітучий,
А ми знаєм, що робити,
Бо твій рід могучий.
Тут козацька й нині слава,
Крепне й процвітає,
Не підкориться держава,
Ворог не здолає.
Ох, гуртується країна,
В бій йдуть козачата,
Кров біжить всюди невинна,
Й гинуть бісенята.
…..
Двоюрідні сестри мої росіянки,
Ви брехні телебачення бранки,
Ну, а ви двоюрідні брати,
Що так хочеться крові, війни?
Ви згадайте, як ми родичались,
Вас ніколи, скажу, не цурались.
Приїжджали до нас ви щоліта,
Не маленька у вас була свита.
Та ми радо усіх зустрічали,
Не скупились,
…..
Я звертаюсь до вас зарубіжжя,
Разом з вами зіжнемо це збіжжя,
Семимильними йдете ви кроками,
А агресор страшними уроками.
Ми довірились – йшли під крило,
Зброї вдосталь колись в нас було.
Золоті всі стелили доріжки,
Що слабо затягнути їм віжки?
Зглянтесь кров уже річкою ллється,
Це ще мало для вас там здається?
…..
Летять до неба журавлі,
Несуть скорботу на крилі,
Назад вони не поверта,
А тут посіяна журба.
На серці матері печаль,
В очах жалоби лиш вуаль.
Вдова голосить на весь світ,
Майнуло щастя, як той цвіт.
А діти, мов ті ластів’ята,
У сні голублять свого тата.
Який не поверне ніколи,
…..
Тарабанить в вікна дощ,
По Клопотенку варю борщ,
Все тут є, як він казав,
Вдосталь солі і приправ.
Червоненький бурячок,
Капустина, часничок.
І з м’ясцем смачна грудинка,
До ладу тут картоплинка.
Дає цибуля аромат,
Овочів цілий парад.
Дрібка перцю, лист лавровий,
Дух за двері йде казковий.
…..
Гуртується військо,
Свій край захищати,
Вороги близько,
З горя плаче мати.
З того боку плаче,
А з цього голосить,
Не піде багате,
Смерть бідноту косить.
А рогатий з пекла,
Всюди сіє смуту,
Йому крові треба,
За страшну спокуту.
Його бісенята,
Мовби одуріли,
…..
Зорали трактори стежину,
Де були мамині сліди,
Та в снах солодких туди ще лину,
Хоч вдосталь втікло води.
Та стежка, мов змійка, була між хлівами,
Волошки манили – краса,
Біль не проходить, не гасне з роками,
Рана до віку жива.
Вже діти дорослі, тішать онуки,
…..
Відпусти, благаю відпусти,
Досить вже ілюзій, сподівання,
Замету усі твої сліди,
Заспіваю, немов пташечка із рання.
Полечу до неба залюбки,
Не боявшись крила обпалити,
І розвію вітром всі плітки,
Я ще зможу щиро полюбити.
Іди, не озирайсь назад,
Поміж нас давно вже чорна смуга,
…..
Лину туди, де сонце і роса,
Злилися палко в одне ціле,
Вона до неба швидко відліта,
Те дійство неповторне і невпинне.
Її беруть в обійми небеса,
Тоді на вечір відпускають знову,
Лягає перлами Божа роса,
І поринає у красу казкову.
Смакують птахи той безцінний дар,
…..
