Летять до неба журавлі

Антоніна Грицаюк-Летять до неба журавлі

Летять до неба журавлі,
Несуть скорботу на крилі,
Назад вони не поверта,
А тут посіяна журба.
На серці матері печаль,
В очах жалоби лиш вуаль.
Вдова голосить на весь світ,
Майнуло щастя, як той цвіт.
А діти, мов ті ластів’ята,
У сні голублять свого тата.
Який не поверне ніколи,
З ними не піде до школи.
Чорний граніт, пекельний біль,
Вже досить крові, чуєш, стій!
Посивів батько в одну мить,
У серці біль, мов цвях стирчить.
А дід від горя не йме віри,
Були рідня, а стали звірі.
Поклони бабця б’є щоночі,
Давно вже виплакала очі.
Прости нас, Господи, благаю,
Забери їх до свого раю.
Пошли нам мир і порятунок,
Закрий цих втрат страшний рахунок.
Летять хай з вирію ключі,
І тішать нас всіх по весні.
Хай квітне Україна-мати,
І з миром повернуть солдати.

Антоніна Грицаюк-Летять до неба журавлі
Антоніна Грицаюк-Летять до неба журавлі(фото з Інтернет)

Вірш про війну в Україні. Про журбу українського народу, про боротьбу героїв України за свободу. Вірш – крик душі автора.

Поділіться дописом

Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on linkedin
LinkedIn
Share on print
Друкувати