Тарабанить в вікна дощ,
По Клопотенку варю борщ,
Все тут є, як він казав,
Вдосталь солі і приправ.
Червоненький бурячок,
Капустина, часничок.
І з м’ясцем смачна грудинка,
До ладу тут картоплинка.
Дає цибуля аромат,
Овочів цілий парад.
Дрібка перцю, лист лавровий,
Дух за двері йде казковий.
Смак дає іще й сметанка,
В коловороті цьому бранка.
Ще й петрушечки пучок,
Мовби зверху йде в танок.
Зашарівсь в тарілці борщ,
Стих на дворі уже дощ.
Час і трішки відпочити,
Телебачення включити.
Аж тут раз і Клопотенко,
Ох, рідненька моя, ненько.
Зарубіж їде з борщем,
А на серці в мене щем.
В нього титули, дипломи,
Ну, а ми, скажу, й без втоми…
Варим, жарим і мудруєм,
Часом дякую лиш чуєм.
А так, це буденні справи,
Не розваги, не забави.
Праця ця ціни немає,
Так життя і пробігає.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/8599743/
Вірш про борщ по Клопотенку. Про дощ. Про солі та приправи. Про червоненький бурячок. Про капустину та часничок. Про м’ясну грудинку. Про картполю та цибулю. Про овочі. Про сметану. Про телебачення. Про титули та дипломи. Про буденні справи.