Каже мама годі, Грицю,
Веди в хату вже дівицю,
До вінця тобі вже час,
Потіш внуками ще нас.
Ой, вже годі вам журитись,
Не проблема одружитись.
Кого взяти за дружину,
Непутьову ту Марину?
Чи ту Катрю в ластовинні?
Що була з Семеном в сіні.
А Маруся у Данила,
…..
Я до тебе прийду до світання,
І постукаю тихо у шибку,
Пробач, любий, що птаха я рання,
Песть, люби сизокрилу голубку.
Місяць ще зазирнув у вікно,
Засоромлено йшов спочивати,
Зникло в небі з зірок полотно,
Ранок вправно мандрує до хати.
Заспівала пташина на вишні,
Так завзято,
…..
Ой, йшла кладкою поперечкою,
А там полечком навпростець стежкою,
А та стежечка та й звивалась,
Вдаль волошками простелялась.
Як вінок сплела озирнулася,
Пісню завела посміхнулася.
Ой, ти, полечко, колосом шелестиш,
Щедра, нивонько, день і ніч не спиш
День і ніч не спиш, вітер не дає,
Може знаєш,
…..
Яка ти, доленько, зрадлива,
Так вмієш плани руйнувати,
Була учора ще щаслива,
Сьогодні лихо йде до хати.
Світило сонце без хмарини,
Сіяли зорі у озерці,
Збирала із роси краплини,
Любов плекала щиру в серці.
Та десь взялася громовиця,
Блискавка небо розділила,
Вночі від того вже не спиться,
…..
В думках лину туди, де згубились сліди,
Тих, кого вже зі мною немає,
Любий, Боже, прости усі їхні гріхи,
Серце в грудях, немов м’яч, літає.
Зорі падають ген за горизонтом униз,
Не під силу їх нам зупинити,
Хоч крути, хоч верти їх кінцевий круїз,
Могли б довго ще в небі світити.
…..
Клекоче ненависть щоднини,
І вже межі немає,
Не вистачає їй грудини,
Слізьми лице вмиває.
За що? Чому? Ну, і для чого?
Таке страшне свавілля,
Правда провина не одного,
Росте гниле коріння.
Переплелось, мов гаддя у кублі,
Сичить впину немає,
Йдіть до біса москалі,
…..
