В думках лину туди, де згубились сліди,
Тих, кого вже зі мною немає,
Любий, Боже, прости усі їхні гріхи,
Серце в грудях, немов м’яч, літає.
Зорі падають ген за горизонтом униз,
Не під силу їх нам зупинити,
Хоч крути, хоч верти їх кінцевий круїз,
Могли б довго ще в небі світити.
Так і людські життя – швидкоплинна ріка,
В одну мить в даль летить не вертає,
Осінь дні вже горта, бо її вже пора,
Зима слідом іде не дрімає.
Вдосталь мрій, сподівань лиш живи не дрімай,
В нас на Бога одна лиш надія,
Ворог нищить щораз квітучий мій край,
Мирне небо у кожного мрія.
Вірш про мирне небо в Україні. Про згадку за вічно спочилими. Про зорепад. Про швидкоплинність життя. Про надію на Бога. Про знищення рідного краю. Про мрію за мир.