Каже мама годі, Грицю,
Веди в хату вже дівицю,
До вінця тобі вже час,
Потіш внуками ще нас.
Ой, вже годі вам журитись,
Не проблема одружитись.
Кого взяти за дружину,
Непутьову ту Марину?
Чи ту Катрю в ластовинні?
Що була з Семеном в сіні.
А Маруся у Данила,
Була чорна, стала біла.
Ген онука у Семена,
Мамо, там німа геть сцена.
Кульчик в носі, вся обдерта,
Як бугай вона ще й вперта.
Дівчат толкових вже немає,
Та й самотність дошкуляє.
Я ж то хлопець хоч куди,
Не складу собі ціни.
Квокче мама так щоднини,
Хоче щастя для дитини.
А той голову дере,
Сороковник вже бере.
Сиві вуса, лисе тім’я,
Кому треба таке сі́м’я.
Вірш про Гриця. Про мамині настанови. Про майбутню невістку. Про внуків. Про непутьову Марину. Про Катрю в ластовинні. Про Марусю. Про самотність. Про високу самооцінку. Про щастя для дитини.