Задощило зранку,
Подих посвіжів,
Дід вмостивсь на ґанку,
Люльку закурив.
Баба, мов та квочка,
Квокче нема впину,
Півень п’є з дзюрочка,
Голову закинув.
Кіт вмостився вправно
В діда на коліна,
Подивитись гарно,
Мов маслом картина.
Ожило в городі,
Враз позеленіло,
…..
Затоптані квіти у землі,
Давно привабливість згубили,
Надовго рана у рідні,
О, Боже, дай терпіння й сили.
Чужі поплакали, пішли,
У кожного свої турботи,
Рідні шукають ще сліди,
В голові маршу звучать ноти.
Відгук салютів ще в вухах,
Страшенна втрата і болюча,
Прийди,
…..
Пташиний виводок в кублі,
Такі кумедні ще малі.
Дзьоби розкриті та пищать,
Батьки в турботі не засплять.
Комашню косять день при дні,
Немовби вправні косарі.
Ну, а малеча підростає,
Все ширше дзьоба відкриває.
А коли стануть на крило,
Забудуть рідне те кубло.
Почнуть своє вже будувати,
…..
Зиркає місяць у вікно,
Одним великим оком,
В ту ніч по-іншому було,
Жахнувся ненароком.
Господар, мовби задрімав,
Усмішка на лиці,
Та руки вже в покорі склав,
В жалобі геть усі.
Дружина, трійко діточок,
Убита горем мати,
Піднесла доля всім урок,
Як будуть виживати?
…..
Сіла хмара на тополю,
Розкажи про свою долю:
Як живеш, і що ти бачиш?
Від самотності не плачеш?
Стрепенулася та лячно,
Помахала листям вдячно,
Хоч увагу хтось звернув,
Ніхто не бачив, і не чув.
Як вночі була гроза,
А вона то сирота.
Вітер гнув її щосили,
…..
Літечко вмостилось,
У кубло лелеки,
Трішки загордилось,
Зморилось від спеки.
Нічку подрімало,
А тоді майнуло,
Щирість пам’ятало,
Дітками сипнуло.
Над полем летіло,
А тоді до гаю,
На липу присіло,
Всіх бджіл позбираю.
Липового меду,
Вдосталь усім буде,
Хуртовину люту,
…..
Щодень війна, мов ножем крає,
Душа від відчаю волає,
Ну, а думки не дають спати,
На весь світ хочеться кричати.
Кацапів посунемо на край,
Болото їм, то земний рай.
А ви там, українці, обрусіли,
Чим мізки вам, скажіть, промили?
Дістала за живе кума,
Таке морозить, мов дурна.
…..
