Пташиний виводок в кублі,
Такі кумедні ще малі.
Дзьоби розкриті та пищать,
Батьки в турботі не засплять.
Комашню косять день при дні,
Немовби вправні косарі.
Ну, а малеча підростає,
Все ширше дзьоба відкриває.
А коли стануть на крило,
Забудуть рідне те кубло.
Почнуть своє вже будувати,
Нове життя знову давати.
Коловерть така в природі,
Скажу, вам правду при нагоді.
Радію, тішусь, коли це бачу,
Інколи з відчаю заплачу.
Як хтось порушить цей устав,
Так, для розваги, для забав.
Не руш! Не смій! Боже створіння,
Май совість і щораз терпіння.
Майнуть далеко в світ широкий,
Ну, а батькам знову неспокій.
Вже новий виводок в кублі,
Такі ж кумедні та малі.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/6959441/
Вірш про пташиний виводок. Про малечу. Про поїдання комашні. Про турботливих батьків. Про коловерть в природі. Про світ широкий. Про новий виводок.