Сіла хмара на тополю,
Розкажи про свою долю:
Як живеш, і що ти бачиш?
Від самотності не плачеш?
Стрепенулася та лячно,
Помахала листям вдячно,
Хоч увагу хтось звернув,
Ніхто не бачив, і не чув.
Як вночі була гроза,
А вона то сирота.
Вітер гнув її щосили,
Аж гілляки голосили.
Ой, не руш, знущання годі,
Комусь стану у пригоді.
Холодок у спеку буде,
Стануть вдячні усі люди.
Змилувався, відступив,
Тоді дощ рясненький вмив.
Помолодшала ураз,
Треба жити – є приказ!
Вірш тополю. Про хмару. Про долю. Про самотність. Про увагу. Про розповідь. Про грозу вночі. Про сироту. Про сильний вітер. Про холодок у спеку. Про вдячність людей. Про рясненький дощ.