Вже задиміли димарі,
Струною дим летить,
Холодний вечір на порі,
І дощ тарабанить.
Біжать всі швидше до тепла,
В повітрі видно дух,
Для холоду ще й не пора,
Нема набридлих мух.
Вересень лячно стрепенувсь
Від крику журавля,
До горобини посміхнувсь,
Що видно звіддаля.
…..
Голосить вітер у садках,
Жовтий лист тріпоче,
Червоне яблучко в руках,
Немов сховати хоче.
Сповиє в листя і гойда,
Немов малу дитину,
А воно стигле, вже пора,
А він гойда без впину.
Тут задрімав лише на мить,
Та враз опам’ятався,
А яблучко в траві лежить,
…..
Хмари снують нехай їм грець,
Немов отари в горах,
Що ж для тепла певно кінець,
Кричать птахи на сполох.
Пора у вирій, годі вже,
Дорога вкрай далека,
На серці сум, туга бере,
Лиша гніздо лелека.
Зграї гуртуються в ключі,
Високо під хмарами,
Стають куценькі уже дні,
…..
Гомоніли на подвір’ї старенькі бабусі,
Хоч, скажу, уже в літах та іще у русі,
– Подивися, ось пішла, ця нова сусідка,
Щодень більше розквіта, як у травні квітка.
Кавалерів до ста є, усе носом крутить,
Життя швидко промайне лиш молодість згубить.
Інша каже – ось, дивись йде гуляти Настя,
…..
Закохався хлопець в волошкові очі,
Мріє про ті очі, в день і серед ночі,
Ох, очі, ви, очі, що ви наробили,
Козакове серце коханням розбили.
З журбою подався на війну хлопчина,
У слід лиш сміялась з гордістю дівчина.
Ішов, мов по лезу, кулі не боявся,
Не раз він із смертю та й за руки брався.
…..
Кличе ворон до кубла,
Мале вороняччя,
Всі злетілись та біда,
Одне вкрай ледаче.
Не летить, знизу сидить,
Та ще й дере дзьоба,
Ну, а ворон зло кричить,
Що пір’я не шкода?
Обдовбу усе і край,
Замерзати будеш,
Лети вгору, вибирай,
А то себе згубиш.
…..
Вікна миються дощем,
Віє прохолода,
А на серці знову щем,
Навіює негода.
Золота іде пора,
Сміється горобина,
Невесела, вкрай сумна
Пісня вже пташина.
Манить ген берізок гай,
Листям в позолоті,
Це для мене, немов рай,
Лину при нагоді.
Заблищали калюжі,
…..
На перехресті зійшлись дороги,
А з ними всі наші тривоги,
Твоя справа на ліво майнула,
Моя зліва направо звернула.
В тебе діти, давно є онуки,
Вкрай натруджені ніжні ще руки.
Моє волосся паморозь вкрила,
Та надія ще й досі жевріла.
Не згасає до тебе кохання,
Ясна,
…..
Злетілись лелеки на зоряне поле,
Стерня босі лапи давно вже не коле,
Зібралися в вирій, дороги далекі,
Летіте, рідненькі, щасти вам, лелеки.
Летіте, летіте, назад повертайте,
Туди, де зростали, завжди пам’ятайте.
А я вас чекаю щораз з нетерпінням,
Хай Бог береже вас, в дорозі везіння.
…..
