На перехресті зійшлись дороги,
А з ними всі наші тривоги,
Твоя справа на ліво майнула,
Моя зліва направо звернула.
В тебе діти, давно є онуки,
Вкрай натруджені ніжні ще руки.
Моє волосся паморозь вкрила,
Та надія ще й досі жевріла.
Не згасає до тебе кохання,
Ясна, зоре, пташечко, рання.
А дороги зійшлись не дарма,
Хоч і доля була колись зла.
Пещу ніжно натруджені руки,
Твої стали моїми онуки.
В твоїх дітях тебе щораз бачу,
Сльозу витру, ховаючись плачу.
Вік не довгий, що тут лишилось,
Та дорогам зійтися судилось.
![Антоніна Грицаюк-Зійшлись дороги](https://antonina.in.ua/wp-content/uploads/2021091601-820x615.jpg)
Зустріч на перехресті доріг. Про кохання. Про дітей та онуків. Про старість в парі.